Коли заходиш у цей дивовижний простір, на думку спадають знайомі з дитинства рядки про те, як зайчика кинула хазяйка… А він знайшовся. Правда, у іншому місці, в інший час й не сам, а у гурті таких же покинутих зайчиків, слоників, ведмежат і ляльок.
Скільки їх тут? Точного підрахунку не ведеться, але кілька сотень набереться точно.
Декілька років тому цю оригінальну колекцію почав збирати для своїх онуків один з мешканців будинку Василь Глушковський. Захопившись справою, люблячий дідусь і не помітив, як кількість іграшок збільшилася настільки, що перестала вміщатися в квартирі,тому він переніс колекцію у двір, де вона й набула статусу експозиції.
Ляльки та коти, брязкальця й трансформери розміщені у старих сервантах радянського зразка й покликані створювати особливу атмосферу у дворі звичайної багатоповерхівки.
Вхід до музею, що виник досить спонтанно, вільний, експонати можна брати до рук, фотографуватися з ними, навіть трохи погратися. Будь-кому з відвідувачів не заборонено поповнювати колекцію.
Про музей «Двір загублених іграшок» не згадується у жодному путівнику, про нього знають далеко не всі львів’яни.